мориарти клад Александровск Псилоцибиновые грибы мухоморы

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Yo yo yo, что кипятить, мои ломовые хомяки! Сегодня я решил поделиться с вами своей нешуточной историей. Вы не поверите, как я купил закладки псилоцибиновые грибы и поехал автостопом до Москвы! Итак, начнем с самого начала. Однажды, я свистнул анашу себе жмых, чтобы шабить с друзьями и перекинуться с ними энергетиками. Но в этот раз мои планы изменились, потому что один из них рассказал мне о псилоцибах. Был я еще зеленый и незнающий, но после его рассказов, я был стимульнут попробовать их самостоятельно. Он поделился координатами парня, который продавал эти волшебные грибы. Я решил сделать шаг в неизвестность и отправился к этому месту. Встретил там я странного типа, которого можно было назвать настоящим кидалой. Но у меня не было выбора, и я решил задонатить пожертвование в надежде, что он отдаст мне настоящий товар. После небольшого ожидания, я наконец получил свои грибы. Чтобы не возникло подозрений, я прямо там и тогда решил их проглотить, и не зря! Взятые внутрь, они начали действовать незамедлительно. Все начало кружиться и искажаться, цвета стали более яркими и насыщенными. Я чувствовал себя настоящим магом, погружаясь в мир галлюцинаций и фантазий. Так, познакомившись с моим новым "другом", я решил, что мне нужно открыто объявить весь миру о своем открытии. Идеальным местом для этого была Москва - город возможностей и анонимности. Зная, что я не готов позволить своему кошельку попраздновать, я решил отправиться на своем "движке". Но как же быть со своими грибами? У меня появилась идея - поехать до Москвы на автостопе! Я скрутил вещь, набрал рюкзак на все случаи жизни, и с блеском в глазах отправился на дорогу. Не знаю, как описать то ощущение, когда ты стоишь на обочине и машешь рукой проезжающим мимо машинам. Может быть, это как скачок с парашюта, только без парашюта? В любом случае, я чувствовал себя живым, настоящим свободным духом. Так я и продолжал двигаться к Москве, встречая на своем пути самых разных людей. Однажды меня подвезла бабушка, которая похоже знала все загадки этого мира и дарила мудрые советы. А другой раз меня в машину забрал такой псих, что я думал, что останусь там вечно. Но каждая встреча была уникальной, и я наслаждался каждой минутой этого непредсказуемого путешествия. Наконец, я добрался до Москвы. Город оказался мне открыт и гостеприимен. Я нашел себе место для ночлега на одной из многочисленных вписок, где люди подобные мне находили временное пристанище и делились своими историями. Я встретил множество интересных личностей, прошел через несколько незабываемых вечеринок и влюбился в атмосферу этого мощного города. Поначалу, все это могло показаться мне сумасшествием, но теперь я понимаю, что это был очень важный опыт в моей жизни. Я научился ценить каждое мгновение, каждую встречу и каждый шаг, который я сделал в этом путешествии. Закладки псилоцибиновых грибов стали для меня не просто наркотиком, а ключом к новым мирам и возможностям. Так что, мои друзья, открыт для себя новые горизонты и не бойтесь делать то, что кажется безумием. Жизнь настолько коротка, чтобы не попробовать все, что она предлагает. Поэтому шабьте, стимулируйтесь и вперед к новым приключениям! Закладки и ветер в вашу спину, братаны!